Каштановий будинок розташований у Валефлорі, на півночі Португалії, у сільській місцевості, густо засадженій каштановими та дубовими деревами. Вони ростуть на схилі, розташованому у напрямку схід-південь, на задньому плані якого височить Серра-да-Марофа.
Під час першого відвідування місця було виявлено велике каштанове дерево, яке стало своєрідним натхненням для розробки проекту будинку. Під цим каштаном, посилаючись на концепцію “genius loci” (Геній місця), було спроектовано будинок-укриття – Каштановий будинок площею всього 25м2.
Метою проекту було якнайменше нав’язливе втручання, зберігаючи оригінальний дизайн місцевості практично незайманим, не порушуючи могутнє дерево, навколо якого збудовано будинок, і адаптуючись до його вражаючої форми та гармонійного поєднання з ландшафтом.
Споруда є легкою і дещо припіднятою конструкцією, об’ємність і фактура якої максимально гармонійно поєднується з рельєфом місцевості, не торкаючись коріння каштанів. Дизайн будівлі та вибір матеріалів відповідають принципам екологічної стійкості, енергетичним та низьковуглецевим технологіям, які спрямовані на те, щоб мінімізувати вплив будівництва на навколишнє середовище.
Всі конструкції виконані з сертифікованої деревини, обшиті орієнтовано-стружковими плитами (OSB) та пробковими панелями, що відрізняються тепловими та акустичними характеристиками. Зовні обидва фасади, дах та настил покриті модифікованою деревиною чорного кольору. Цей матеріал враховує природні властивості деревини та гарантує її довговічність та стійкість до зовнішніх впливів. Стіни й стеля, а також меблі виготовлені з березової фанери, що надає інтер’єру будинку теплу та затишну атмосферу.
Ідеальна геометрія двох з’єднаних кубів (висота грані 4,1 метра) порушується та підкреслюється стовбуром дерева та його гілками, відкриваючи будівлю у напрямку до деревного навісу, що посилює ефект присутності ландшафту.
На фасадах є маленькі і великі вікна, які асоціюються з сонячним годинником або з навколишнім ландшафтом. Великі вікна пов’язують внутрішній простір із природою, а маленькі, приховані зовнішнім покриттям із затемненого модифікованого дерева, забезпечують особистий простір у внутрішніх приміщеннях.
У ході вирішального осмислення концепції Living основною метою було перетворити мінімальний простір на комфорт і стійкість. Внутрішній дизайн будинку спроектований з урахуванням функції мінімального простору, що дозволяє мінімізувати зовнішній об’єм та гарантувати функціональне та комфортне використання внутрішніх просторів. У будинку в єдиному просторі розміщені зручна та кухонна зони, вітальня та спальна зона, з можливістю розміщення додаткового ліжка на антресолі.
Житлова зона тісно пов’язана із зовнішнім простором через велике вікно, яке дозволяє розширити внутрішній простір назовні та на дерев’яну терасу, таким чином розмиваючи межі між інтер’єром та екстер’єром та відкриваючи можливість жити на відкритому повітрі. Тут немає вітальні як такої, але є простір між інтер’єром та екстер’єром, оскільки вітальня знаходиться під навісом із каштанів.
Усі зміни сезону та погоди протягом року знаходять відображення у житті каштанового будиночка. Це своєрідний об’єкт-барометр, який схильний до змін природи, у його текстурах та кольорах, який одночасно є доповненням природи та нашого організму. Саме мінлива гра природи визначає життя мешканця будинку.
На відміну від ідеального образу ландшафту як незмінної тимчасової конструкції, проект цього будинку враховує мінливість та непередбачуваність, прагнучи відобразити архітектуру в тісному симбіозі з навколишнім ландшафтом.
Архітектор — João Mendes Ribeiro
