У Вермонті архітектурна студія Cordero Pardee перетворила стару стайню на функціональну художню студію для роботи впродовж року. Це приклад адаптивного повторного використання, коли історичну будівлю не руйнують, а переосмислюють з урахуванням сучасних потреб і екологічних стандартів.
Оригінальний сарай мав просту дерев’яну конструкцію з обшивкою з гірської сосни та покрівлею з бітумної черепиці. Основний каркас і внутрішня дерев’яна обшивка залишилися незмінними, що зберегло характер і атмосферу будівлі.
Для утеплення простору архітектори відмовилися від піни та мінеральної вати, натомість обрали конопляну вату. Це безпечний для здоров’я матеріал, який монтується без респіраторів і рукавичок, добре пропускає повітря та має низький вуглецевий слід. Його використали для зовнішніх стін та стелі.
Там, де раніше були вікна чи двері, встановили плити Homasote – біорозкладний матеріал на основі вторинного паперу з додаванням воску. Це стало частиною концепції безвідходного підходу до ремонту.
У зонах, де утеплення проводили зсередини, для обшивки використали нові дошки з грубо обробленого гемлоку, що підкреслює автентичний вигляд стін і стелі. Таким чином архітектори зберегли текстуру та матеріальність старого сараю.
Крім того, за даними студії, у деяких ділянках проєкту додатково застосували біоматеріали на основі міцелію та піну з морських водоростей. Це стало експериментальним елементом, який доповнює загальну ідею використання екологічних ресурсів.
Загальна площа студії – близько 150 м², а висота центральної частини сягає 7 метрів. Приміщення отримало багато природного світла завдяки оновленим вікнам і відкритому плануванню.
Цей проєкт демонструє, як можна переосмислити застарілу архітектуру, не втрачаючи її цінності. Архітектори довели, що оновлення простору не обов’язково має супроводжуватися використанням токсичних або енергоємних матеріалів.
У студії вдалося поєднати історичну конструкцію з екологічним підходом до будівництва, відкривши новий потенціал старого дерев’яного сараю.
Фото — Naho Kubota
